Весна. Хочеться прогулювати пари, відпочивати в парку і... кохати. Сонечко пригріло, і все менше хочеться думати. Особливо на релігійну тематику. Коли взялася за написання цієї статті, то сама замислилася, коли останнього разу була в храмі? Соромно, бо давненько. Хоча ніхто з упевненістю не може сказати, як часто треба відвідувати церкву.
Хтось скаже, що досить помолитися «в собі», а інші – щодня молитися в храмі. Проте так чи інакше ніхто не зможе точно дати відповідь.
«Людину можна змусити (грошима чи погрозою) ходити до церкви – та не більше цього» - Дж. Свіфт.
Якось мені спало на думку таке: чому, коли ми йдемо до нічного клубу, ніколи не замислюємось, як часто це треба робити? Так, там весело й цікаво... для тіла, а душа? Вживаючи їжу, ми підримуємо життєдіяльність, а ходячи до храму, ми споживаємо духовну поживу. Тож чого варте тіло без душі?
«Як душа без тіла не зветься людиною, так і тіло без душі» - І. Златоуст.
Як на мене, то церква допомагає лікувати душу – адже коли ти покаєшся, то ніби скидаєш величезний тягар.
У Біблії немає чіткої відповіді, коли саме і як часто потрібно відвідувати храм. Там вказуються суттєві моменти, у які дні перші християни ходили до церкви. Та чи повинні ми їх наслідувати?
Священнослужителі кажуть: чим частіше ти в святині – тим краще. Головне, щоб зі щирим серцем та чистою душею. І не потрібно керуватись праивлом: якщо я піду туди 1000 разів, то обов’язково потраплю в рай, і Бог мене полюбить. Ні. Ми вже давно не діти. Як казав П.-С. Маршань: «Не бійся Бога – бійся самого себе. Ти сам творець своїх благ і причина своїх бід. Пекло та рай знаходяться у твоїй власній душі.»
Отож, вибір залишається за кожним з нас. Будемо ходити д церкви, молитись і просити – Господь обов’язково нас вислухає, бо він «милосердний і чоловіколюбний».
А за вікном – все одно весна, і нічого не хочеться робити. Проте я піду до церкви, бо... мені там стає легше.
Вальчук Елена,
Нововолынск, Украина
Студентка Інституту журналістики. Люблю писати, коли є натхнення. Люблю життя. Хоча інколи мені важко. По-моєму я вже доросла, проте залишаюсь маленькою дівчинкою в душі...
Прочитано 6696 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 3
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Насилие. 1 часть. - Оксана Тищенко - Осанна Нет смысла писать и делать что-то, что не спасает души. Этот рассказ очень сильно изменил меня саму. Здесь нет имен - это аллегория. Но каждый суди себя сам: на каком месте стоишь. В эпицентре событий или как безучастный наблюдатель. Но, если есть грех, покаяться надо, надо покаяться. Себя не жалеете - пожалейте других. Ведь мысль - материальна. Она - первая ступень ко греху.
"В искушении никто не говори: Бог меня искушает; потому, что Бог не искушается злом и сам не искушает никого, но каждый искушается, увлекаясь и обольщаясь собственной похотью; Похоть же, зачав, рождает грех, а сделанный грех рождает смерть". Из Иакова 1:12-18
"...а кто соблазнит одного из малых сих, верующих в Меня, тому лучше было бы, если бы повесили ему мельничный жернов на шею и потопили его во глубине морской. Горе миру от соблазнов, ибо надобно придти соблазнам; но горе тому человеку, через которого соблазн приходит". Матфея 17:6,7
